«Негативное восприятие себя». Шримати Бхакти Лалита Деви Даси. 26 декабря 2013 года. Гупта Говардхан
Необходимо достичь точки отчаяния — до того, как приходит эта милость... Принять свою негативность, чтобы привлечь позитивную милость.
Russian
Шримати Бхакти Лалита Деви Даси
Негативное восприятие себя
(26 декабря 2013 года. Гупта Говардхан)
Вопрос: Многие Нью Эйдж (New Age) религии говорят о том, что нужно прощать, принимать себя, но я чувствую, что все эти разговоры смехотворны, что они ненастоящие. Что вайшнавы говорят о принятии себя?
#00:00:37#
Бхакти Лалита Деви Даси: Если мы прочитаем текст песен, поэзию наших учителей — Нароттама Даса Тхакура, Бхактивинода Тхакура, мы увидим, насколько низко они себя ценят. Они говорят: «Я безнадежен, беспомощен». Они показывают нам пример того, как нужно относиться к себе, и они на самом деле так чувствуют. Нароттам Дас [Тхакур], Бхактивинод Тхакур действительно чувствуют свое смирение и на самом деле показывают, кто мы такие, каково наше положение. Они учат нас таким смиренным образом. Мы постепенно узнаем о том, кто мы такие. [К нам приходит] понимание того, что мы падшие, деградировавшие, что нами движет лишь похоть, гнев, вожделение, зависть. [Мы] всегда стараемся наслаждаться и боимся наказания за это. То жалкое положение, о котором мы читаем в их песнях, — это наше положение. Мы принимаем это, потому что мы пали в этот мир, мы обусловленные души. Мы находимся в жалкой ситуации, в жалком положении. Мы должны принять это и молиться о милости.
#00:02:48#
Мне приходит на ум именно это — все эти песни вайшнавов, в которых выражается положение обусловленной души. Это уже ими прочувствовано, пережито и дано нам. Такова твоя ситуация на самом деле. Это идеал того, как принять это [такое положение вещей] и как стать восприимчивым к позитивной милости свыше.
#00:03:35#
Преданные приходят к такой точке в своей жизни, когда они понимают, что в их жизни больше нет никакого другого прибежища, никакой другой надежды, кроме обретения милости Господа. Необходимо прийти к точке отчаяния до того, как нисходит эта милость. Я думаю, в нашей вайшнавской культуре необходимо прийти к пониманию своего падшего положения, принять его и сказать: «Да! Я хуже, чем Джагай и Мадхай. Я хуже навозного червя. Я раб похоти, гнева, жадности». Принять это и сказать, что это на самом деле так. А затем понять, что у меня нет никакого иного пути или выбора, выхода, кроме как милость Господа. Необходимо принять свою негативность, чтобы привлечь позитивную милость. Это выражено в песнях наших вайшнавов-ачарьев. Я вижу это так. Такого рода принятие. Необходимо понять о себе это.
Переводчик: Налина Сундари Деви Даси
Ш́рīматī Бгакті Лаліта̄ Девī Да̄сī
Негативне сприйняття себе
(26 грудня 2013 року. Ґупта Ґовардган)
Питання: Деякі Н’ю Ейдж (New Age) релігії кажуть про те, що треба вибачати, приймати себе, але я відчуваю, що усі ці розмови сміховинні, що вони не справжні. Що кажуть про прийняття себе вайшнави?
Бгакті Лаліта Деві Дасі: Якщо ми почитаємо тексти пісень, поезію наших вчителів — Нароттами Даса Тгакура, Бгактівіноди Тгакура, ми побачимо, наскільки низько вони цінують себе. Вони кажуть: «Я безнадійний, безпорадний». Вони демонструють нам приклад того, як треба ставитися до себе, та вони й насправді так відчувають. Нароттам Дас Тгакур, Бгактівінод Тгакур дійсно відсувають своє смирення та показують, хто ми такі, яке наше положення. Вони вчать нас у такий смиренний спосіб. Ми поступово розуміємо, хто ми такі, [до нас приходить] розуміння того, що ми занепалі душі, які деградували, що нами спонукає лише хіть, гнів, заздрість. [Ми] завжди намагаємось насолоджуватися та боїмося покарання за це. Таке жалобне становище, про яке ми читаємо в їхніх піснях — це наше становище. Ми приймаємо це, тому що ми пали у цей світ, ми обумовлені душі. Ми знаходимось у жалобному становищі, у жалюгідній ситуації. Ми маємо прийняти це та молитися за милість.
Мені спадає на думку саме це — усі ці пісні вайшнавів, у яких виражене становище обумовленої душі. Вони це сповна відчули, пройшли скрізь це та дали нам. Таким є твоє становище насправді. Це ідеал того, як сприйняти такий стан речей та як стати сприйнятливим до позитивної милості з неба.
Віддані приходять до такої відмітки в житті, коли розуміють, що в їхньому житті більш немає ніякого іншого притулку, жодної іншої надії, окрім як знайти милість Господа. Необхідно дістатися відмітки відчаю, перш ніж сходить ця милість. Я гадаю, у нашій вайшнавській культурі необхідно дістатися розуміння свого занепалого становища, прийняти його та сказати: «Так! Я гірший за Джаґая та Мадгая. Я гірший за хробака у гної. Я раб хтивості, гніву, жадібності». Прийняти це та сказати, що це й насправді так. А потім зрозуміти, що в мене немає ніякого іншого шляху чи вибору, виходу, окрім милості Господа. Слід прийняти свою негативність, щоб привабити позитивну милість. Це висловлюється у піснях наших вайшнавів‑ачар’їв. Я гадаю, що так, таке прийняття. Слід зрозуміти це відносно себе.
Перекладач: Крiшна Чайтан’я Дас
Редактор: Аннапурна Деві Дасі
Наверх
